Громадське обговорення проєкту Статуту громади та проєкту Маніфесту стратегічного розвитку громади
Громадське обговорення проєкту Статуту громади та проєкту Маніфесту стратегічного розвитку громади
В И З И Р С Ь К А С І Л Ь С Ь К А Р А Д А
Р І Ш Е Н Н Я
Від 11 червня 2026 року №2468/ХС-VIII
Про прийняття за основу проекту Маніфесту стратегічного розвитку Визирської територіальної громади та проєкту Статуту
Визирської територіальної громади
Заслухавши доповідь щодо стратегічного розвитку Визирської територіальної громади, розглянувши запропоновані проєкт Маніфесту стратегічного розвитку Визирської територіальної громади та проєкт Статуту Визирської територіальної громади, з метою визначення стратегічних цілей розвитку громади, формування довгострокової моделі економічного зростання та забезпечення участі мешканців громади у процесах самоврядування, керуючись статтями 8, 9, 13, 19, 26 та 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Визирська сільська рада
ВИРІШИЛА:
1. Прийняти за основу проєкт Маніфесту стратегічного розвитку Визирської територіальної громади, що додається, (додаток 1).
1.1. Визначити, що Маніфест стратегічного розвитку Визирської територіальної громади є загальною концептуальною частиною та системою принципів, на підставі якого формується Статут Визирської територіальної громади, програми соціально-економічного розвитку та інші нормативні акти ради.
1.2. Провести громадські слухання щодо проєкту Маніфесту стратегічного розвитку Визирської територіальної громади в населених пунктах Визирської територіальної громади.
1.3. Доручити виконавчому комітету організувати та забезпечити проведення громадських слухань проєкту Маніфесту стратегічного розвитку Визирської територіальної громади в усіх населених пунктах громади, забезпечивши інформування мешканців, збір пропозицій та зауважень і їх узагальнення.
2.Прийняти за основу проєкт Статуту Визирської територіальної громади (додаток 2).
2.1. Провести громадські слухання щодо проєкту Статуту Визирської територіальної громади в населених пунктах Визирської територіальної громади.
2.2. Доручити виконавчому комітету сільської ради організувати та забезпечити проведення громадських слухань проєкт Статуту Визирської територіальної громади, забезпечивши відкритість і прозорість процесу.
3. Затвердити Порядок проведення громадських слухань щодо проєктів Маніфесту та Статуту Визирської сільської територіальної громади (додаток 3).
4. З урахуванням пропозицій, внесених за результатами проведених громадських слухань, доопрацювати проєкт Статуту Визирської територіальної громади, проєкт Маніфесту та винест їх на розгляд сесії Визирської сільської ради Одеського району Одеської області для прийняття відповідного рішення.
5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на секретаря Визирської сільської ради Петрусенка В.О.
Т.в.о. сільського голови Віталій ПЕТРУСЕНКО
Додаток 1
до рішення Визирської сільської ради
від 11.06.2026р. №2468/ХС-VIII
МАНІФЕСТ
стратегічного розвитку Визирської територіальної громади
I. Загальні засади
Визирська територіальна громада створена волею та боротьбою її мешканців. Усвідомлюючи свою відповідальність перед нинішніми та майбутніми поколіннями, ми визначаємо цим Маніфестом стратегічні цілі, цінності та принципи нашого розвитку.
Громада є складною системою — але системою співмірною. Вона стоїть на трьох засадах: є територія, є люди, є сім’ї. Усе разом — це місце життя, спілкування та розвитку людини, а не лише місце виробництва. Порт, земля, інфраструктура, бюджет є засобами; метою є людина і повнота її життя.
Маніфест є загальною концептуальною частиною та системою принципів, що встановлює ідейні та стратегічні засади формування Статуту Визирської територіальної громади, програм соціально-економічного розвитку та інших нормативних актів громади.
II. Розуміння Блага громади
Благо Визирської громади — це сталий, справедливий і співмірний розвиток, за якого:
- зростають доходи мешканців;
- створюються нові робочі місця;
- розвивається інфраструктура;
- зберігається природне середовище;
- забезпечується активна участь громадян у самоврядуванні;
- формується довгострокова перспектива розвитку на 20–30 років.
Благо не є випадковою сумою приватних інтересів. Благо — це узгоджена організація економічного, соціального та екологічного розвитку, тобто правильна пропорція всіх сторін життя громади. Найвищою мірою цього блага є громада, до якої повертаються діти.
III. Принцип міри як основа розвитку
Громада визнає принцип міри (співмірності, балансу, пропорційності) фундаментальною основою своєї політики.
Принцип міри означає:
- баланс між економічним зростанням і збереженням довкілля;
- поєднання приватної ініціативи та суспільного інтересу;
- узгодження короткострокової вигоди та довгострокової стабільності;
- співвідношення автономії громади та міжмуніципального партнерства.
Кожне стратегічне рішення громади оцінюється за трьома підставами: економічною доцільністю, соціальною справедливістю та екологічною відповідальністю. Рішення, що задовольняє одну з них коштом інших, не є мірним.
Громада розвивається не заради зростання як такого, а до своєї належної міри. Зростання, що руйнує якість, заради якої воно здійснювалося, не є розвитком, а деградацією.
IV. Рурбанізація як стратегічний напрям розвитку
Визирська громада обирає шлях рурбанізації — поєднання сільського способу життя із сучасною економікою, міським рівнем інфраструктури та послуг. Не людина має їхати в місто за гідним життям — гідне життя має прийти в село.
Це передбачає:
- створення індустріальних та логістичних майданчиків;
- розвиток агропереробки та доданої вартості;
- формування робочих місць поблизу місця проживання;
- доступ мешканця будь-якого села до послуг міського рівня;
- збереження природного ландшафту та якості життя.
Флагманським втіленням рурбанізації є проєкт будівництва на території громади міста Визир на 50 тисяч мешканців — сервісного ядра, що поєднає можливості та цивілізацію міста зі спокійним, помірним та екологічним укладом села і підніме до міського рівня послуг усі наші села, не перетворюючи громаду на безликий мегаполіс. Проєкт уже викликав інтерес міжнародних фондів та організацій.
Рурбанізація — це модернізація без втрати ідентичності громади.
V. Земля як стратегічний ресурс
Земля є основним матеріальним активом і другим — поряд із портом — рушієм розвитку громади. Земля є засобом, що служить громаді, а не метою; вона використовується правильно, ефективно і раціонально, з користю для громади і людей.
Громада виходить із того, що земля неоднорідна і використовується за своєю природою:
- землі ефективного землеробства — зберігаються, а їхня продуктивність підвищується меліорацією, яку здійснює місцева рада;
- землі ризикованого землеробства поблизу порту і лиману — спрямовуються на розвиток портово-промислової зони, що створює робочі місця і наповнює бюджет;
- землі особливої екологічної та ландшафтної цінності — захищаються і забудові не підлягають.
Призначення кожної землі закріплюється серйозною містобудівною документацією — комплексним планом просторового розвитку громади відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Громада визнає необхідність:
- добровільної консолідації земельних ділянок у великі масиви, зокрема у формі кооперативу;
- створення земельного банку розвитку;
- інвестування коштів ради в інженерні комунікації та споруди;
- укладення угод із морським портом і бізнесом щодо індустріальних парків, логістичних хабів і виробництв;
- прозорості механізмів участі власників та справедливого розподілу економічних вигод.
Розрізнені ділянки без комунікацій, документації та співпраці з портом не мають значної цінності і живлять лише спекуляцію. Об’єднання земель за активного сприяння ради підвищує їхню вартість, приваблює серйозний бізнес, який має справу з громадою, а не зі спекулянтами, і дає кожному учаснику кооперативу більший дохід під гарантії ради. Так діяли успішні громади в інших країнах — так маємо діяти і ми.
VI. Інфраструктура як основа економічного зростання
Інфраструктура є матеріальною основою розвитку та умовою, за якої земля і праця громади набувають цінності.
Пріоритетами є:
- добрі дороги, транспортна доступність та логістична пов’язаність;
- розвиток інженерних мереж, зокрема водопостачання та водовідведення (каналізація як неодмінна умова рурбанізації);
- енергетична безпека;
- сучасні системи очищення та екологічного контролю, збереження водних об’єктів краю;
- цифрова інфраструктура;
- благоустрій населених пунктів.
Інвестиційна привабливість створюється не деклараціями, а реальними інфраструктурними рішеннями.
VII. Агломераційний розвиток
Визирська громада усвідомлює свою роль у регіональній системі та стратегічно орієнтується на формування агломераційної співпраці з містом Південне та громадою Коблево.
Агломерація розглядається як союз рівних громад зі взаємодоповнювальними функціями: виробництво і порт (Визир), міське ядро і послуги (Південне), рекреація і узбережжя (Коблево). Спільним природним ресурсом і віссю агломерації є Тилігульський лиман, береги якого належать як Коблеву, так і селам Визирської громади.
Агломерація передбачає:
- координацію стратегій розвитку без злиття і втрати самостійності;
- формування єдиного інвестиційного простору;
- узгоджену транспортну та інженерну політику;
- спільну екологічну відповідальність і захист узбережжя;
- розвиток єдиного ринку праці та соціальної інфраструктури.
Агломерація — це добровільне партнерство рівних заради посилення економічної стійкості та соціального розвитку, а не поглинання однієї громади іншою.
VIII. Демократична участь і самоврядування
Громада гарантує:
- проведення громадських слухань з ключових питань розвитку;
- механізми місцевих ініціатив;
- представництво всіх сіл громади на рівних (палата сіл) і захист їхньої рівності;
- соціальні ліфти — освіту і доступ до послуг для мешканців усіх сіл, без постійної переваги центру над периферією;
- прозорість бюджетного процесу та відкритість інвестиційної інформації;
- залучення мешканців до стратегічного планування.
Самоврядування — це спільна відповідальність громади за власне майбутнє.
IX. Довгострокова стратегія розвитку
Громада реалізує поетапну модель розвитку:
- Інституційне зміцнення та консолідація ресурсів.
- Інфраструктурне оновлення.
- Залучення стратегічних інвесторів.
- Стабільне зростання доходів та підвищення якості життя.
X. Заключні положення
Визирська громада обирає шлях розвитку через співмірність, відповідальність і партнерство. Ми прагнемо створити територію, де:
- вигідно працювати,
- безпечно жити,
- гідно виховувати дітей,
- упевнено дивитися в майбутнє.
Ще недавно ми були одним із найбідніших сіл Одеської області — сьогодні ми входимо до п’ятірки місцевих громад України за темпами економічного зростання. Це доводить, що обраний шлях вірний, а зміни залежать від нас самих.
Жоден план не покращить життя громади, якщо її мешканці думатимуть по-старому. Тому поряд із розвитком території Маніфест закликає до зміни свідомості: мислити мірою, бачити ціле, ставити спільне благо нарівні з власним і будувати майбутнє разом.
Маніфест є стратегічною основою формування Статуту Визирської територіальної громади та визначає напрям її розвитку на десятиліття вперед.
Секретар сільської ради Віталій ПЕТРУСЕНКО
Додаток 2
до рішення Визирської сільської ради
від 11.06.2026р. №2468/ХС-VIII
СТАТУТ
Визирської територіальної громади
ПРОЄКТ
ПРЕАМБУЛА
Ми, мешканці Визирської територіальної громади, об’єднані спільною землею, спільною працею та спільною долею, здійснюючи своє право на місцеве самоврядування, ухвалюємо цей Статут як основний акт самоорганізації та розвитку нашої громади.
Громада є складною системою — але системою співмірною. Вона виходить із трьох простих засад: є територія, є люди і є сім’ї. З них вона і складена в єдине ціле — місце життя, спілкування та розвитку людини. Усе інше — порт, земля, інфраструктура, бюджет — є лише засобами; мета ж одна: щоб людина хотіла тут жити.
Ми будуємо громаду не як придаток порту і не як скупчення господарських функцій, а як живу спільноту, у якій порт і земля є засобами, а людина і повнота її життя — метою. Мірою нашого розвитку ми обираємо не зростання як таке, а співмірність: рух до належного, а не до більшого.
Ми прагнемо, щоб мешканець пишався своєю громадою і бажав у ній жити — працювати, створювати сім’ю, народжувати і гідно виховувати дітей; і щоб діти, які тут виросли, бажали повертатися сюди для життя. Громада, до якої повертаються, — ось найвища міра її досконалості.
На цій підставі — на підставі міри — ми й установлюємо цей Статут, щоб передати нащадкам громаду не більшу, але досконалішу.
РОЗДІЛ I. ІДЕЯ ГРОМАДИ
Цей розділ установлює, чим громада є за своєю суттю.
Ст. 1. Громада як змішане ціле (μικτόν). Громада є не безмежною множиною (ἄπειρον) людей, дворів і функцій, а змішаним цілим — єдністю багатьох різних частин, пов’язаних у порядок. Якість громади визначається не кількістю (числом мешканців, площею, оборотом), а пропорцією змішення її частин.
Ст. 2. Благо громади. Благо громади не є випадковою сумою приватних інтересів; воно є узгодженою організацією економічного, соціального та природного розвитку. Благо досягається правильною пропорцією всіх сторін життя громади, а не переважанням однієї з них.
Ст. 3. Порт і земля як засоби. Порт і земля є матеріальними рушіями громади, але вони є засобами, а не метою. Мета громади — людина і повнота її життя. Підпорядкування життя громади логіці засобу є інверсією і втратою міри.
Ст. 4. Територія, люди, сім’ї. Громада складена з трьох засад: території, людей і сімей. Сім’я є первинною клітиною громади; збереження і примноження сімей, що бажають тут жити, є мірою здоров’я громади.
Ст. 5. Громада як місце життя, спілкування та розвитку. Громада є насамперед місцем життя — простором, у якому людина живе, спілкується і розвивається, — а не місцем виробництва. Господарство служить цьому життю, а не навпаки.
РОЗДІЛ II. МІРА
Цей розділ установлює міру як підставу всіх рішень громади.
Ст. 1. Принцип міри. Громада визнає міру (співмірність, пропорцію, баланс) основою всієї своєї політики. Кожне рішення оцінюється не за одним показником, а за його співмірністю цілому.
Ст. 2. Чотири види міри. Громада розрізняє: міру між економічним зростанням і збереженням довкілля; міру між приватною ініціативою і суспільним інтересом; міру між короткостроковою вигодою і довгостроковою стійкістю; міру між автономією громади і міжмуніципальним партнерством.
Ст. 3. Потрійний критерій рішення. Кожне стратегічне рішення громади оцінюється за трьома підставами: економічною доцільністю, соціальною справедливістю та екологічною відповідальністю. Рішення, що задовольняє одну з них коштом інших, не є мірним рішенням.
Ст. 4. Парадокс розширення. Зростання, що руйнує якість, заради якої воно здійснювалося, не є розвитком, а деградацією. Громада відкидає зростання заради зростання.
Ст. 5. Тріада: краса — пропорція — істина. Співмірне є водночас прекрасним та істинним: правильна пропорція являє себе як краса громади і відповідає її істинній природі. Безмірне є потворним і хибним.
Ст. 6. Міра як рух до належного (πρὸς τὸ μέτριον). Розвиток вимірюється не відносно (більше чи менше від попереднього), а за наближенням до належної міри. Належне, а не більше, є метою.
Ст. 7. Міра і межа (πέρας). Кожна частина громади має свою межу; утримання частин у їхніх межах і є мірою цілого. Безмежне в будь-якій частині руйнує пропорцію всього.
Ст. 8. Міра як спільна справа. Міра громади не дана раз і назавжди; вона утримується постійним зусиллям усіх — органів, сіл і мешканців. Збереження міри є спільною справою громади.
РОЗДІЛ III. РУРБАНІЗАЦІЯ І ЗОНИ
Громада визначає рурбанізацію обраною нею стратегічною формою розвитку. Розділ I установив, що громада є змішаним цілим; Розділ II — що її благо є мірою; цей розділ відповідає на питання, як саме громада розвивається, не втрачаючи міри.
Ст. 1. Поняття рурбанізації. Рурбанізація — форма розвитку, за якої сільський спосіб життя (людський масштаб, зв’язок із землею, спільнотність) поєднується з міським рівнем економіки, інфраструктури та послуг у єдину якість, незвідну ні до села, ні до міста. Рурбанізована громада не є «селом з міськими зручностями» і не є «передмістям мегаполіса»; вона є самостійною третьою формою розселення.
Ст. 2. Природа рурбанізації. Рурбанізація не є компромісом між селом і містом. Чисте село є полюсом нестачі розвитку; мегаполіс — полюсом надміру. Рурбанізація є накладенням межі на обидва полюси і тому справжнім змішанням, кращим за будь-який із них. Причиною цього змішання є розумна воля громади, виражена в цьому Статуті, а не стихійне зростання і не інтерес окремого господарюючого суб’єкта.
Ст. 3. Критерій розвитку: до міри. Розвиток громади вимірюється не зростанням як таким (чисельність, площа, вантажообіг), а наближенням до належної міри. Будь-яке зростання, що руйнує пропорцію цілого, не є розвитком і кваліфікується як деградація (ст. 4 Розділу II). Жодне рішення громади не може обґрунтовуватися лише збільшенням показника у відриві від пропорції цілого.
Ст. 4. Чотири функціональні зони. Територія громади (429 кв. км, шість сіл) організується як змішане ціле з чотирьох функціональних зон: портово-промислової, урбаністичного ядра, поселенської та аграрно-ландшафтної. Мірою громади є пропорція між зонами, а не розмір будь-якої з них. Кожна зона та її міра визначаються нижченаведеними статтями.
Ст. 5. Портово-промислова зона. Зона є господарським рушієм громади і джерелом надлишку, що живить її розвиток. Вантажообіг за своєю природою прагне безмежного, тому межа накладається на цю зону найсуворіше. Її мірою є територіальна межа, установлена містобудівною документацією громади згідно з природою земель (ст. 12) і змінювана лише рішенням громади за збереження загальної пропорції. Пріоритетною формою розвитку залишається інтенсивна — поглиблення переробки, модернізація, автоматизація. Розширення зони, де воно допускається, здійснюється переважно за рахунок земель ризикованого землеробства (ст. 8) і не за рахунок земель ефективного землеробства чи екологічно цінних земель. Зона зобов’язана спрямовувати частину створюваного надлишку на формування сервісного ядра та якості життя. Забороняється: перетин межі всупереч рішенню громади та загальній пропорції; зайняття земель ефективного землеробства та екологічного резерву; перенесення на житлову та аграрну зони шуму, пилу і транспортного навантаження понад установлені межі; підпорядкування ритму життя громади ритму вантажообігу.
Ст. 6. Зона урбаністичного ядра (сервісна). Зона є концентрованим міським елементом громади: медицина, освіта, культура, управління, цифрові й торговельні послуги. Втіленням цієї зони є проєктоване місто Визир (на 50 тисяч мешканців) як сервісне ядро громади. Її мірою є якість і доступність послуг, а не щільність забудови: ядро зростає насамперед рівнем обслуговування. Ядро зобов’язане забезпечувати кожному мешканцю будь-якого села доступ до послуг міського рівня в межах установлених часу та вартості. Забороняється: перетворення ядра на самодостатнє місто, що витягує населення із сіл; зростання щільності й площі понад межу, за якою ядро перестає служити цілому і починає служити собі.
Ст. 7. Поселенська (житлова) зона. Зона є живою спільнотою громади — села, що зберігають сільську форму життя і людський масштаб. Її мірою є повнота життя на місці: мешканець не повинен залишати село, щоб жити повним життям. Кожне село зберігає свою ідентичність і не підлягає скасуванню чи примусовому злиттю. Зона захищається однаково від двох загроз — від поглинання портово-промисловим навантаженням і від обезлюднення внаслідок недоступності послуг. Громада гарантує кожному селу пов’язаність із сервісним ядром на рівних підставах (принцип рівності сіл).
Ст. 8. Аграрно-ландшафтна зона. Зона є основою громади — земля, сільське господарство, степовий ландшафт, екологічний резерв і природне узбережжя. Зона неоднорідна: використання кожної її ділянки визначається природою самої землі, а не єдиним правилом для всієї території. У межах зони розрізняються: (1) землі ефективного землеробства — захищаються для сільського господарства і підлягають поліпшенню (Розділ IV); (2) землі ризикованого землеробства, що не мають самостійної екологічної цінності (поблизу лиману, у частині сіл Причорноморське і Кордон), — можуть передаватися під розвиток портово-промислової зони рішенням громади за збереження загальної пропорції; (3) землі ризикованого землеробства, що мають екологічну чи ландшафтну цінність (узбережжя лиману, водно-болотні угіддя, буфер), — належать до екологічного резерву і забудові не підлягають. Зв’язок із землею є тим, що відрізняє громаду від простого скупчення господарських функцій; тому скорочення землеробства виправдане лише там, де сама земля до нього непридатна, а не заради зростання як такого. Допускається господарське і рекреаційне використання в міру, без виснажливої експлуатації.
Ст. 9. Пропорція і межа між зонами. Жодна зона не може розвиватися коштом пропорції цілого. Мірою громади є співмірність чотирьох зон, а не розмір будь-якої з них. Зміна меж між зонами допускається лише рішенням громади і лише за збереження загальної пропорції. Рішення, що обґрунтовується лише збільшенням показника у відриві від пропорції, є нікчемним (ст. 3).
Ст. 10. Рурбанний центр. Рурбанним центром громади визначається село Визирка — водночас адміністративний центр, осередок послуг і місце розташування портово-промислової зони (станція Хімічна, термінальний комплекс). Оскільки у Визирці збігаються господарський рушій (Зона I) і серце громади (сервісне ядро, Зона II), цей Статут установлює, що фізичний збіг не скасовує відмінності ролей: портово-промислова функція залишається засобом, громада — метою. Надлишок, створюваний портово-промисловою зоною, спрямовується на формування сервісного ядра і якості життя мешканців. Зворотне підпорядкування — витіснення мешканців забудовою, підпорядкування життя громади логіці вантажообігу — забороняється як інверсія міри.
Ст. 11. Пов’язаність. Єдність чотирьох зон забезпечується пов’язаністю: транспортною, цифровою і соціальною. Саме пов’язаність перетворює чотири зони на одне змішане ціле, а не на чотири окремі речі. Доступ мешканця до послуг, зайнятості та культури є мірою дійсної, а не формальної рурбанізації.
Ст. 12. Містобудівна документація як форма міри. Зони громади, їхні межі та режим використання установлюються і закріплюються містобудівною документацією громади відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (№ 3038-VI). Основним документом є комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, що розробляється на всю територію громади; він є водночас містобудівною документацією та документацією із землеустрою і визначає функціональне призначення земель, охорону земель, формування екомережі та черговість освоєння території. У його складі та розвиток діють генеральні плани населених пунктів, план зонування території та детальні плани територій. Громада планує свій простір серйозно, фахово і відкрито, з обов’язковим громадським обговоренням. Містобудівна документація є формою, у якій міра громади наноситься на її землю: абстрактна пропорція зон стає накресленою межею. Вона служить правильному, ефективному і раціональному використанню землі з користю для громади і людей та має відповідати цьому Статуту — пропорції зон (ст. 9), використанню землі за її природою (Розділ IV) і захисту земель ефективного землеробства та екологічного резерву (ст. 8).
РОЗДІЛ IV. ЗЕМЛЯ, КОНСОЛІДАЦІЯ ТА ІНФРАСТРУКТУРА
Земля є головним матеріальним активом і другим рушієм розвитку громади поряд із портом. Консолідація створює надлишок; але, як і вантажообіг, зростання вартості землі за природою прагне безмежного і тому підлягає мірі.
Ст. 1. Земля як спільна основа. Земля — головний стратегічний актив громади і матеріальна основа розвитку. Розпорядження землею підпорядковане благу громади як цілому (Розділ I), а не максимізації вартості як такої. Земля використовується правильно, ефективно і раціонально — з користю для громади і людей.
Ст. 2. Використання за природою землі. Використання кожної ділянки визначається її придатністю до землеробства та іншою природною цінністю, а не єдиним правилом для всієї території. Землі, придатні до ефективного землеробства, зберігаються і поліпшуються; землі ризикованого землеробства використовуються за їхнім найкращим призначенням — виробничим або екологічним (ст. 8 Розділу III). Придатність і призначення земель установлюються містобудівною документацією громади (ст. 12 Розділу III) на фаховій основі і не визначаються свавільно.
Ст. 3. Добровільна консолідація. Громада сприяє добровільному об’єднанню земельних ділянок у великі масиви для інвестиційних проєктів. Консолідація здійснюється лише добровільно і за прозорості участі власників; примушення до консолідації забороняється.
Ст. 4. Земельний банк розвитку. Громада формує земельний банк розвитку — фонд земель для узгодженого інвестиційного використання, що діє прозоро і підзвітно. Його землі не відчужуються на шкоду пропорції зон.
Ст. 5. Меліорація та поліпшення земель. Громада в особі місцевої ради здійснює меліорацію та поліпшення придатних земель — осушення, зрошення, поліпшення ґрунтів — коштом громади та залучених інвестицій. Поліпшення землі передує її переведенню в інше призначення: землю, яку можна зробити придатною меліорацією, не обертають на забудову. Зросла продуктивність поліпшених земель служить благу громади і розподіляється за правилом справедливості (ст. 7).
Ст. 6. Межа консолідації та освоєння. Консолідація та інвестиційне освоєння спрямовуються на землі ризикованого землеробства і не зачіпають землі ефективного землеробства та екологічний резерв понад межу, установлену містобудівною документацією (ст. 8 Розділу III). Зростання вартості землі є засобом, а не метою, і не виправдовує перетворення основи громади на вичерпний ресурс.
Ст. 7. Справедливий розподіл вигоди. Приріст вартості і дохід від консолідованих та поліпшених земель розподіляються справедливо між власниками і громадою; частка громади надходить до загального надлишку і витрачається за правилом ст. 5 Розділу V. Привласнення всієї вигоди вузьким колом суперечить мірі.
Ст. 8. Земля і пропорція зон. Зміна призначення земель, переведення між зонами і масштаб консолідації підпорядковані загальній пропорції (ст. 9 Розділу III) і можуть бути оскаржені Палатою сіл (ст. 3 Розділу V).
Ст. 9. Інфраструктура як матеріальна опора. Транспортна, інженерна, енергетична, екологічна і цифрова інфраструктура є умовою, за якої земля і праця громади набувають цінності. Інфраструктура розвивається узгоджено з пропорцією зон і служить пов’язаності (ст. 11 Розділу III), а не одній зоні коштом цілого.
Ст. 10. Два рушії в мірі. Порт (Зона I) і земля є двома джерелами надлишку громади. Міра вимагає їхнього узгодженого, а не конкурентного розвитку: ні порт не поглинає землю, ні консолідація не витісняє порт — обидва служать благу мешканців.
РОЗДІЛ V. ІНСТИТУЦІЙНА АРХІТЕКТУРА
Цей розділ установлює устрій влади громади. Влада, як і зростання, за природою прагне безмежного; противаги є межею, накладеною на владу. Добрий устрій громади є змішаною конституцією, у якій жоден орган не втілює ціле наодинці.
Ст. 1. Устрій громади як змішаний. Управління громадою є змішаним цілим: ні голова, ні рада, ні господарюючий суб’єкт, ні окреме село не втілюють ціле наодинці. Добрий устрій громади є мірою змішання принципів.
Ст. 2. Дві рівності. Рішення громади ухвалюються з урахуванням двох рівностей — арифметичної (кожне село має рівний голос) і геометричної (співмірно внеску і величині). Перекіс у будь-який бік є втратою міри: чиста арифметична рівність кривдить великий внесок, чиста геометрична обертає громаду на власність сильного.
Ст. 3. Палата сіл. Палата сіл — орган, у якому кожне з сіл громади має рівний голос незалежно від величини (ст. 2). Палата має дорадчий голос щодо всіх рішень громади. Щодо рішень, які загрожують пропорції зон (Розділ III) або рівності сіл, Палата має право накласти відкладальне вето. Вето не скасовує рішення, але зобов’язує до повторного його розгляду спільно з уповноваженими представниками Палати; мотиви Палати підлягають обов’язковому розгляду і відображенню в повторному рішенні. Рішення, ухвалене повторно звичайною більшістю, є остаточним.
Ст. 4. Відокремлення господарської влади від управління. Портово-господарський суб’єкт бере участь у справах громади як міноритарій: вносить надлишок, але не командує громадою. Це інституційна форма відмінності засобу і мети (Розділ I; ст. 10 Розділу III).
Ст. 5. Розподіл надлишку. Надлишок громади, створюваний портово-промисловою зоною і консолідацією земель, є засобом, що служить громаді. Закріплена частка надлишку гарантується на розвиток сіл і якість життя мешканців і не залежить від розсуду центру. Розмір частки встановлюється Статутом і є мінімумом, а не межею: громада має право спрямовувати додаткові кошти звичайним рішенням. Гарантована частка витрачається через цільові програми розвитку сіл, перелік і зміст яких визначаються громадою за обов’язкової участі Палати сіл (ст. 3).
Ст. 6. Соціальні ліфти. Громада забезпечує соціальні ліфти — освіту, доступ до сервісного ядра, відкритість управління всім селам. У громаді немає ні постійної еліти центру, ні постійної периферії.
Ст. 7. Сторож пропорції. Будь-яке село чи мешканець має право оскаржити рішення як таке, що порушує міру; рішення, що порушує пропорцію цілого, є нікчемним (ст. 9 Розділу III). Зміна пропорції зон вимагає кваліфікованої більшості.
Ст. 8. Самообмеження центру. Голова громади обирається на строк і підзвітний громаді. Одна й та сама особа не може обіймати посаду голови більше трьох строків поспіль. Змінюваність є конституційним вираженням того, що центр громади є засобом, а не метою: центр зв’язує сам себе.
РОЗДІЛ VI. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ МЕШКАНЦІВ
Мешканець є конкретною метою громади. Усі її зони, інститути та зв’язки служать зрештою повноті його життя.
Ст. 1. Право на повноту життя на місці. Кожен мешканець має право вести повне життя, не залишаючи свого села: мати доступ до послуг, зайнятості, культури та освіти міського рівня (ст. 7 Розділу III).
Ст. 2. Рівність мешканців. Усі мешканці рівні незалежно від села проживання; відмінність сіл за величиною не породжує відмінності мешканців у правах (ст. 3 Розділу V).
Ст. 3. Право на участь. Кожен мешканець має право брати участь в управлінні громадою — безпосередньо і через Палату сіл та інші органи (ст. 6 Розділу V).
Ст. 4. Право на здорове довкілля. Кожен мешканець має право на захист від впливу портово-промислової зони понад установлені межі і на збереженість аграрно-ландшафтної зони (ст. 5 і 8 Розділу III).
Ст. 5. Право на частку розвитку. Кожне село і кожен мешканець мають право на справедливу частку надлишку громади через цільові програми (ст. 5 Розділу V).
Ст. 6. Права та обов’язки в мірі. Права мешканця співмірні його обов’язкам перед громадою; немає права без турботи про спільне благо. Чистий індивідуалізм (право без обов’язку) і чистий колективізм (обов’язок без права) однаково є втратою міри; правильна їх пропорція є громадянським життям у мірі. Мешканець є найменшою мірою громади.
Ст. 7. Мешканець як сторож міри. Кожен мешканець має право оскаржити рішення, що порушує пропорцію цілого (ст. 7 Розділу V), і зобов’язаний берегти міру громади. Турбота про міру є водночас правом і обов’язком.
РОЗДІЛ VII. ГОРИЗОНТ АГЛОМЕРАЦІЇ
Агломерація трьох громад є горизонтом розвитку і найбільшим змішаним цілим цього Статуту: кожна громада є змішанням зон, а агломерація є змішанням громад. Один і той самий принцип міри діє на всіх масштабах.
Ст. 1. Поняття агломерації. Агломерація є функціональною мережею трьох автономних громад — Визирської, Південнівської та Коблевської, — об’єднаних координацією, а не злиттям. Кожна громада зберігає правову самостійність, межі та органи управління.
Ст. 2. Агломерація як змішане вищого порядку. Три громади утворюють єдине ціле, зберігаючи кожна свою межу. Та сама міра, що впорядковує зони всередині громади, упорядковує громади всередині агломерації.
Ст. 3. Співмірність трьох функцій. Виробництво і порт (Визирка) — міське ядро і послуги (Южне) — рекреація і узбережжя (Коблево). Спільним природним ресурсом і віссю агломерації є Тилігульський лиман, береги якого належать як Коблеву, так і селам Визирської громади (Любопіль, Кордон, Калинівка). Мірою агломерації є пропорція трьох функцій; жодна не пригнічує інші.
Ст. 4. Союз рівних, а не поглинання. Жодна громада не поглинає інші; агломерація не утворює над-громади, що скасовує три; в агломерації немає постійної столиці.
Ст. 5. Ротація координації. Координуюча роль змінюється між трьома громадами в установленому порядку; постійного центру не існує.
Ст. 6. Координація і субсидіарність. Координуючий орган представляє три громади на рівних. Спільно вирішується лише те, що не може бути добре вирішене окремо; усе інше залишається за кожною громадою.
Ст. 7. Спільні предмети відання. Спільній координації підлягають: спільний логістичний коридор; екологія і захист узбережжя; велика інфраструктура; спільні програми розвитку; зовнішнє представництво (зокрема в європейській асоціації морських громад).
Ст. 8. Захист від інверсії. Агломерація є засобом, що служить трьом громадам, а не метою, що підпорядковує їх. Найсильніша громада не має права обертати координацію на панування; рівність і автономія захищені так само, як усередині громади мета захищена від засобу.
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Ст. 1. Природа і місце Статуту. Цей Статут є основним актом самоорганізації Визирської громади. Він діє в межах Конституції і законів України, розвиваючи і конкретизуючи те, що закон залишає на розсуд громади.
Ст. 2. Співвідношення із законодавством. У разі суперечності між Статутом і законом України застосовується закон. Положення Статуту тлумачаться у злагоді із законом і в дусі міри.
Ст. 3. Ухвалення Статуту. Статут ухвалюється в установленому порядку [орган і порядок — етап конкретизації] і підлягає державній реєстрації.
Ст. 4. Зміна Статуту. Зміни вносяться кваліфікованою більшістю [поріг — етап конкретизації] за обов’язкової участі Палати сіл (ст. 3 Розділу V). Зміна, що порушує пропорцію цілого, є нікчемною (ст. 9 Розділу III; ст. 7 Розділу V).
Ст. 5. Непорушне ядро. Не підлягають зміні, що скасовує їхню суть: принцип «порт і земля — засоби, громада — мета» (Розділ I); рівність сіл і рівність мешканців (ст. 3 Розділу V; ст. 2 Розділу VI); сам принцип міри як підстава Статуту (Розділ II). Громада, що скасувала б ці положення, перестала б бути собою.
Ст. 6. Набрання чинності. Статут набирає чинності [дата — етап конкретизації].
Ст. 7. Перехідний період. Величини, залишені цим Статутом відкритими, установлюються окремими рішеннями громади (додатками до Статуту) протягом перехідного періоду, а саме:
- комплексний план просторового розвитку території територіальної громади (за Законом № 3038-VI), а в його складі — генеральні плани, план зонування і детальні плани (ст. 12 Розділу III) — як основа закріплення зон, їхніх меж і диференційованого використання землі;
- межа портово-промислової зони (ст. 5 Розділу III);
- норматив доступу до сервісного ядра — час і вартість (ст. 6 Розділу III);
- межа освоєння аграрно-ландшафтної зони при консолідації (ст. 6 Розділу IV);
- розмір закріпленої частки надлишку (ст. 5 Розділу V);
- строк повноважень голови і поріг кваліфікованої більшості (ст. 8 Розділу V; ст. 7);
- механіка і періодичність ротації в агломерації (ст. 5 Розділу VII);
- перелік спільних предметів відання і формула представництва в агломерації (ст. 7 Розділу VII).
До їх установлення діють наявні порядки, що не суперечать духу міри.
Секретар сільської ради Віталій ПЕТРУСЕНКО
Додаток 3 до рішення
Визирської сільської ради
від 11.06.2026р. №2468/ХС-VIII
Порядок проведення громадських слухань щодо проєктів Маніфесту
стратегічного розвитку Визирської територіальної громади
та Статуту Визирської територіальної громади
1. Цей Порядок встановлює порядок підготовки та проведення громадських слухань щодо проєктів Маніфесту та Статуту Визирської територіальної громади та врахування їх результатів під час затвердження Маніфесту та Статуту Визирськоїтериторіальної громади.
2. Громадські слухання щодо проєктів Маніфесту стратегічного розвитку Визирської територіальної громади та Статуту Визирської сільської територіальної громади проводяться у межах всієї території Визирської територіальної громади.
3. У громадських слуханнях з правом голосу можуть брати участьжителі - громадяни України, яким виповнилося 14 років та які задекларували або зареєстрували місце проживання на території територіальної громади, в межах якої проводяться громадські слухання або фактичне місце проживання/перебування яких підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на території територіальної громади, в межах якої проводяться громадські слухання, крім військовослужбовця строкової служби, фізичної особи, яка за вироком суду перебуває у місці позбавлення волі.
4. На громадські слухання можуть бути запрошені Визирський сільський голова, депутати Визирської сільської ради, Одеської районної ради, Одеської обласної ради, старости, інші посадові особи місцевого самоврядування, представники підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадських об’єднань, органів самоорганізації населення, організацій співвласників багатоквартирних будинків, розташованих на території громади, та інші особи.
5. Не пізніше 10 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення про проведення громадських слухань, Визирський сільський голова видає розпорядження про проведення громадських слухань.
6. Розпорядження сільського голови про проведення громадських слухань має містити інформацію про:
1) дату, час та місце проведення громадських слухань;
2) територію, на якій проводяться громадські слухання;
3) питання, що виносяться на громадські слухання, із зазначенням чинників, які свідчать про суспільну значущість цього питання для жителів території громади, на якій проводяться громадські слухання;
4) ініціатора проведення громадських слухань;
5) орган (посадову особу) місцевого самоврядування, що забезпечує організацію проведення громадських слухань від імені органу місцевого самоврядування, із зазначенням прізвища, імені, по батькові, посад та контактів уповноважених осіб;
6) перелік заходів, які мають бути здійснені з боку органу місцевого самоврядування для забезпечення проведення громадських слухань;
7) іншу необхідну інформацію.
7. Громадські слухання призначаються, як правило, у неробочий день або неробочий час у придатному для проведення громадських слухань приміщенні, громадському просторі, розташованому на території, охопленій громадськими слуханнями.
8. Дата, час та місце проведення громадських слухань можуть бути змінені розпорядженням Визирського сільського голови, у випадках небезпеки та виникнення загрози життю учасників слухань.
9. Протягом 3 робочих днів з дня видання розпорядження Визирського сільського голови про проведення громадських слухань, Визирський сільський голова забезпечує оприлюднення оголошення про проведення громадських слухань на офіційному веб-сайті громади.
Також, оголошення про проведення громадських слухань може оприлюднюватися в будь-який інший спосіб, який не суперечить чинному законодавству України, в тому числі на дошці оголошень ради, з метою ознайомлення з ним якомога більшої кількості жителів громади.
В оголошенні про проведення громадських слухань, яке оприлюднюється зазначаються:
1) дата, час та місце проведення громадських слухань;
2) територія, на якій проводяться громадські слухання;
3) питання, що виносяться на громадські слухання;
4) інформація про ініціатора проведення громадських слухань;
5) контакти (телефон, електронна адреса, тощо), за якими можна отримати додаткову інформацію про проведення громадських слухань;
Органи чи посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані запросити представників ініціатора громадських слухань до участі в розгляді пропозицій, внесених за результатами громадських слухань, з правом на виступ.
10. Підготовка громадських слухань здійснюються відповідними структурними підрозділами Визирської сільської ради спільно з робочою групою з розроблення проєкту Статуту Визирської територіальної громади
11. До початку громадських слухань проводиться реєстрація жителів, визначених п. 3 даного Порядку, що виявили бажання взяти участь у проведенні громадських слухань. Реєстрацію жителів, визначених п. 3 даного Порядку, що виявили бажання взяти участь у проведенні громадських слухань, забезпечує ініціатор громадських слухань. Голова, виконавчі органи Ради сприяють в проведенні реєстрації жителів, визначених п. 3 даного Порядку, що виявили бажання взяти участь у проведенні громадських слухань.
Особа жителя, визначеного п. 3 даного Порядку, що виявила бажання взяти участь у проведенні громадських слухань та наявність факту її зареєстрованого чи задекларованого місця проживання на території територіальної громади, в межах якої проводяться громадські слухання, встановлюються на підставі документів, визначених законодавством.
У списку реєстрації жителів, визначених п. 3 даного Порядку, що виявили бажання взяти участь у проведенні громадських слухань ( надалі учасників громадських слухань) зазначають прізвища, імена, по батькові учасників, дати їх народження, зареєстроване місце проживання, наявність у нього права голосу. Учасник слухань підтверджує достовірність зазначеної інформації своїм особистим підписом у списку реєстрації учасників громадських слухань.
Усі особи, які беруть участь у громадських слуханнях, надають згоду на обробку наданих ними персональних даних у межах та у спосіб, необхідний для організації та врахування результатів громадських слухань.
Відмова від надання документів, визначених у цьому пункті Порядку, або відмова від надання згоди на обробку персональних даних свідчить про відсутність встановленого факту підтвердження вказаною особою, статусу жителя, визначеного п. 3 даного Порядку.
12. Перед початком громадських слухань більшістю зареєстрованих учасників громадських слухань, які мають право голосу на цьому заході, обираються: головуючий, секретар слухань та лічильна комісія. Інформація про це заноситься до протоколу громадських слухань.
Головуючий веде слухання, стежить за дотриманням на них порядку, разом із секретарем слухань підписує протокол громадських слухань.
Секретар громадських слухань веде протокол громадських слухань у порядку, передбаченому цим Порядком.
Лічильна комісія встановлює присутність учасників громадських слухань, кількість осіб, що наділені правом голосу, підраховує голоси під час голосування, а також розглядає звернення, пов’язані з порушенням порядку голосування чи іншими перешкодами в голосуванні.
До початку обговорення та прийняття рішень щодо питань, винесених на громадські слухання, шляхом голосування затверджуються регламент проведення та порядок денний громадських слухань.
Регламентом визначається час, відведений для доповідей (співдоповідей), виступів, запитань і відповідей тощо. Регламент слухань має передбачати:
1) доповіді представника ініціатора громадських слухань, запрошених для цього депутатів чи посадових осіб місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, діяльність яких стосується предмета громадських слухань;
2) виступи представників організаційного комітету та експертних груп (якщо вони створені), залучених фахівців;
3) запитання, виступи учасників громадських слухань, прийняття рішення щодо питання, винесеного на громадські слухання.
Включення до порядку денного, розгляд на громадських слуханнях та прийняття рішень з питань, які не було передбачено розпорядженням про проведення слухань, не допускається.
13. Головуючий відповідно до регламенту надає по черзі слово для виступу учасникам слухань. Виступи учасників громадських слухань не можуть перериватися чи припинятися інакше, ніж у порядку, визначеному цим Порядком та регламентом слухань.
Кожен учасник громадських слухань має право надати пропозиції, висловити зауваження, поставити запитання усно чи письмово. На вимогу учасника громадських слухань, який подає пропозицію, вона має бути поставлена на голосування. Усі пропозиції, зауваження і запитання заносяться (додаються) до протоколу громадських слухань.
14. Пропозиції щодо вирішення питань місцевого значення, внесені за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду з прийняттям відповідного рішення Визирською сільською радою протягом 30 календарних днів з дня проведення громадських слухань на всій території громади (на всіх її частинах). Рішення, прийняте за результатами розгляду пропозицій громадських слухань, підлягає оприлюдненню із зазначенням обґрунтування для врахування пропозиції чи вмотивованої відмови.
Розгляд сільською радою пропозицій, внесених за результатами громадських слухань, здійснюється відповідно до закону і прийнятих відповідно до нього положень регламенту ради, що визначають порядок підготовки і розгляду питань порядку денного на сесії ради.
Головуючий може перервати виступаючого, якщо його виступ не стосується предмета слухань, перевищує встановлений регламентом час, використовується для політичної агітації, закликає до дискримінації чи інших форм нетерпимості або в інший спосіб порушує вимоги законів України.
15. Учасники громадських слухань повинні дотримуватися вимог цього Порядку, затвердженого порядку денного та регламенту громадських слухань, норм етичної поведінки, не допускати вигуків, образ, вчинення правопорушень та інших дій, що заважають проведенню громадських слухань.
У випадку порушення вимог цього Порядку головуючий може прийняти рішення про видалення порушника (порушників) з місця, де проводяться громадські слухання. У разі невиконання рішення про видалення порушників до них можуть бути застосовані відповідні заходи згідно вимог діючого законодавства.
16. Громадські слухання відбуваються у відкритому режимі. За наявності організаційно-технічної можливості організатор забезпечує їх веб-трансляцію, аудіо-, фото- та/ або відео фіксацію.
Кожен учасник громадських слухань, а також присутні на слуханнях представники засобів масової інформації, мають право здійснювати аудіо, фото- та/або відеофіксацію чи вебтрансляцію громадських слухань, якщо це не перешкоджає їх проведенню.
17. Голосування щодо прийняття або відхилення відповідного питання порядку денного та/або внесених учасниками громадських слухань пропозицій здійснюється зареєстрованими учасниками, які мають право голосу під час громадських слухань, шляхом підняття рук. Рішення, у тому числі з питань процедурного характеру, приймається більшістю голосів від кількості зареєстрованих учасників громадських слухань (жителів, визначених п. 3 даного Порядку), які мають право голосу відповідно до цього Порядку. Результати підрахунку голосів оголошуються лічильною комісією та вносяться до протоколу громадських слухань.
18. За результатами громадських слухань оформлюється письмовий протокол, в якому чітко формулюються пропозиції громадських слухань. Протокол підписується головуючим та секретарем громадських слухань у двох примірниках. Список реєстрації учасників громадських слухань додається до протоколу та є його невід’ємною частиною.
У протоколі вказуються:
1) дата, час і місце проведення громадських слухань;
2) територія, на якій проводяться громадські слухання;
3) кількість зареєстрованих учасників громадських слухань з правом голосу;
4) питання, які розглядалися на громадських слуханнях;
5) пропозиції громадських слухань, прийняті за результатами розгляду питань, та кількість голосів, поданих «за» та «проти» прийняття відповідних рішень;
6) інша інформація, передбачена цим Порядком або актами законодавства.
Один примірник протоколу громадських слухань надсилається робочій групі з розроблення проєкту Статуту Визирської територіальної громади, другий примірник зберігається у відділі загальної та організаційної роботи сільської ради.
19. Копія протоколу не пізніше 5 робочих днів з дня проведення громадських слухань оприлюднюється шляхом розміщення на офіційному веб-сайті громади та додатково може бути розміщена за адресою місця проведення громадських слухань.
Захист і обробка персональних даних, що містяться у протоколі громадських слухань та додатку до нього, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
20. За результатами розгляду пропозицій громадських слухань Рада приймає одне з таких рішень:
1) врахувати таку пропозицію;
2) частково врахувати таку пропозицію – у цьому разі зазначаються підстави для прийняття такого рішення;
3) відхилити пропозицію – у цьому разі зазначаються підстави для прийняття такого рішення.
21. Рішення за результатами розгляду пропозицій громадських слухань оприлюднюється на офіційному веб-сайті громади відповідно до законодавства.
Секретар сільської ради Віталій ПЕТРУСЕНКО
