4 червня — День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Є біль, який не минає з роками. Є рани, які ніколи не загоюються. І немає більшого горя, ніж втрата дитини.
Сьогодні Україна схиляє голови у скорботі за маленькими українцями, чиї життя обірвала війна. За хлопчиками й дівчатками, які більше не підуть до школи, не обіймуть своїх батьків, не здійснять своїх мрій. За дітьми, чиї голоси назавжди замовкли через жорстокість і ненависть.
Вони любили малювати, мріяли про майбутнє, чекали на літо, дні народження, зустрічі з друзями. Вони мали жити. Мали сміятися. Мали дорослішати під мирним небом.
Та війна забрала найдорожче.
Кожна загибла дитина — це зруйнований світ, невимовний біль для родини та непоправна втрата для всієї України. За кожною цифрою статистики стоїть маленьке життя, велика мрія та любляче серце.
Сьогодні ми запалюємо свічки пам’яті та згадуємо всіх невинних дітей, чиї життя забрала війна. Їхні імена назавжди залишаться в нашій пам’яті, а їхні янгольські душі — у наших молитвах.
Нехай дзвіночки пам’яті лунають сьогодні по всій Україні, нагадуючи світу про страшну ціну, яку платить наш народ.
Світла пам’ять кожній дитині, яка стала жертвою війни.
Вічна пам’ять.
Вічний біль.
Вічна скорбота.
