Щодо реакції дітей на воєнні дії та способи їх заспокоєння
Щодо реакції дітей на воєнні дії та способи їх заспокоєнняВідтепер життя громадян України знаходиться під прицілом у різних сенсах цього слова. Найтяжчий тягар зараз несуть військовослужбовці – наші батьки, брати та сини. Але не менш страждають і прості цивільні громадяни, в тому числі – діти.
Як діти різного віку реагують на стрес та сприймають кризову ситуацію?
Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.
Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.
Діти 7-10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе “рятувальником”, “зацикленість” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).
Діти 11-13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки.
Діти 14-18 років: проявляють небезпечну поведінку, можливі суїцидальні думки та прояви аутоагресії, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не вимагати від підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження.
Поясніть підлітку, що всі почуття та реакції зараз природні, а все, що зараз відбувається – це тимчасово, не на все життя. Щоб допомогти підлітку зменшити емоційне напруження – спрямовуйте його активність та емоції на конкретні дії.
Що робити дрослим щоб заспокоїти та підтримати дитину?
- Говоріть із дитиною, залишайтеся спокійним під час розмови;
- Демонструйте надійність;
- Обговорюйте з дитиною правила «цивільної оборони»
Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – вчителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.
- Грайте в ігри, виконуйте з дитиною заспокійливі вправи;
- Виконуйте вправи при панічній атаці;
- Пояснюйте диині про важлмвість бути зібраним та допомагайте одне одному;
- Обіймайте дитину, жартуйте з нею.
- Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким.
- Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.
- Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.
Куди звернутися за психологічною допомогою?
- Консультаційний пункт Національної психологічної асоціації
https://forms.gle/3Z4vpJiPgLpTTzzr5
- Цілодобова безплатна платформа для психологічних консультацій “Розкажи мені”, створена Інститутом когнітивного моделювання, МОЗ.
Щоб отримати допомогу – необхідно заповнити анкету на сайті, коротко описавши свій стан.
Матеріали взято та доповнено з наступних джерел: рекомендації з психологічної допомоги від МОЗ України;ПОСІБНИК ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ НА МІСЦЯХ: «Перша психологічна допомога».
