Визирська громада пам’ятає своїх Героїв
Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся нашої Визирської громади. Рік тому 10 серпня 2022 року ворожа куля обірвала життя 21-річного Андрія Дудніченка із позивним «Ворон».
Андрій народився 16 квітня 2002 року в с. Любопіль. Тут виростав, навчався в школі, яку закінчив у 2017 році, а потім вступив у Березівське профтехучилище. Мріяв стати автомеханіком.
Він зростав у простій робочій сім’ї, в якій було 5 дітей. Мав спокійний виважений характер, був хорошим, надійним другом, займався спортом, весь час турбувався про хвору матусю. І як би важко йому не було, завжди був усміхненим, позитивним.
Після повномасштабного вторгнення росії на територію України він став на захист рідної країни.
Служив в 28-ій ОМБР ім .Лицарів Зимового походу. Випробувань було багато. Війна набирала обертів. Протягом перших місяців потрібно було відповідально підготуватися, навчатися,опанувати військові навички…
А молодече серце завжди прислухалося до знайомої мелодії телефону, бо лише так можна було почути рідні голоси, хай і через сотні кілометрів.
Андрій мріяв одружитися, мріяв про щасливе життя, про закінчення війни і зустріч з рідними.
Та війна і смерть невблаганна. На жаль, у найважчі роки боротьби вона забирає найкращих. Не питає, хто ти чи є у тебе сім’я. Може хтось тебе чекає, може твоя мати мріє про онуків, може ти ще не здійснив своїх мрій, не все зробив, ще хочеш жити. Ні, не питає. Війна і смерть – безжальна.
Рік назад наш земляк Андрій в районі села Олександрівки Херсонської області загинув як Герой, до останньої миті виконуючи свій військовий обов’язок.
Уся громада в цей гіркий час висловлюють щирі співчуття рідним Андрія з приводу передчасної смерті нашого земляка та Героя та розділяють їх горе.
Сумуємо разом з вами, низько схиляємо голови у скорботі. Нехай душа загиблого Андрія знайде вічний спокій.
Герої не вмирають,вони залишаються в наших серцях!
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!