Визирська громада

Одеська область, Одеський район

Визирська громада пам’ятає своїх Героїв

Дата: 10.04.2024 15:18
Кількість переглядів: 1232

Фото без описуЧас ніколи не зітре з нашої пам'яті імена Героїв сьогодення – наших земляків, які віддали свої життя у війні за Україну. 

10 квітня минулого року кривава війна забрала життя двох друзів та побратимів  Максима Філозофа та Івана Собка - цвіт нації, надія та майбутнє України, вірні своїм поглядам та військовій присязі назавжди в небесному строю...

 

Фото без опису

Максим Філозоф народився 30 вересня 1997 року в Любополі. Закінчив Любопільську школу. Мріяв про кар’єру поліцейського.

У 2015 році Максим стає до лав ЗСУ, далі АТО, служба по контракту на Донецькому напрямку. З 2016 року навчався у військовій академії, яку довелося залишити через проблеми зі здоров’ям. Але войовничий характер не дав хлопцю жити звичайним життям, тому у 2019 році Максим знову повертається на службу, яку через пів року за сімейними обставинами залишає.

Мав власну справу, але покинув її, бо не зміг бути осторонь під час повномасштабного вторгнення і як справжній чоловік став на захист своєї країни.

 

Фото без опису

 

Іван Собко народився 2 квітня 1998 року у селі Любопіль, де жив та навчався. Завжди мав багато друзів, постійно хотів допомагати не тільки людям навколо себе, а і тваринам.

У 2014 році Іван закінчив школу та вирішив здобути технічну освіту. Планував стати автослюсарем по розборці автомобілів, але будучи вже призовного віку, вирішив іти до армії, тому обрану професію не здобув.

З 2016 року служив по контракту у 28й механізованій бригаді. Був у зоні АТО. За декілька років до повномасштабного вторгнення залишає службу, йде на цивільну роботу та одружується.

Лютий 2022 року знову повертає Івана до лав ЗСУ. Він бере до рук зброю та стає на захист України у складі 28ї механізованої бригади. 


Два гарячих, молодих серця Максима та Івана билися в унісон їх амбіціям та мріям про мир. Однак, їхні життя навіки залишилися під Бахмутом - там, де зупинився час.

Вони до останнього подиху вірили в перемогу України, до останнього подиху борилися за вільне майбутнє своїх рідних.

У Максима та Івана залишились батьки, кохані дружини та маленькі донечки, які лиш зі світлин та розповідей будуть знати про мужність, відданість та відвагу своїх батьків, наших Героїв.

Світла та вічна пам'ять...

Фото без описуФото без описуФото без опису


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь