Приватизація земельних ділянок: що дозволено, а що заборонено під час воєнного стану
Історія розвитку земельних відносин в Україні розпочалася ще в 1992 році з прийняттям Земельного кодексу України, а також низки супутніх постанов і законів. Після прийняття Конституції України виникла необхідність гармонізувати положення Земельного кодексу з Основним Законом, і вже у 2001 році Верховна Рада України прийняла нову редакцію Земельного кодексу, який і досі чинний. Крім ЗКУ, було прийнято низку супроводжувальних вузькоспеціалізованих законів, що також регулюють відносини у сфері земельного права.
У 2011 році Кабінет Міністрів України видав Розпорядження «Про затвердження плану дій з проведення земельної реформи та створення прозорого ринку земель сільськогосподарського призначення», яке дало початок для земельної реформи в Україні, що тривала понад 10 років і включала прийняття нових законодавчих актів, мораторію на землю та довгоочікуване відкриття ринку землі у 2021 році. Після повномасштабного вторгнення росії на територію України законодавці прийняли Закон №2247-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон).
Ми розуміємо, що земельні відносини повинні бути пристосовані до умов воєнного стану, а земельний ресурс — один із найцінніших, тому необхідно було врегулювати його використання під час війни. У роз’ясненні до Закону вказано, що його метою є оперативне надання земельних ділянок державної, комунальної власності в оренду для розміщення виробничих потужностей підприємств, що переміщені із зони бойових дій, без проведення земельних торгів з обмеженнями умов оренди, а також надання земельних ділянок для розміщення об’єктів для тимчасового перебування внутрішньо переміщених осіб, сталого функціонування мереж електропостачання, газорозподільних, водопровідних, теплопровідних, каналізаційних мереж, електронних комунікаційних мереж, об’єктів магістральних газопроводів. Однак варто зазначити, що, окрім згаданих нововведень, Закон також вніс деякі зміни в порядок приватизації земельних ділянок.
Під час воєнного стану в Україні діє заборона на безоплатну передачу земель державної та комунальної власності в особисту власність, а також заборона на отримання дозволів на розроблення документації землеустрою з метою такої передачі (підп. 5 п. 27 розд. Х Земельного кодексу України). Фактично у довоєнний час громадяни України мали право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності (порядок такої передачі закріплено у ст. 118 ЗКУ).. Проте є винятки. Безоплатна передача землі дозволяється під час передачі земельних ділянок у приватну власність власникам об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що розташовані на таких земельних ділянках.
Отже, якщо громадянин України володіє нерухомим майном, яке розташоване на неприватизованій земельній ділянці, алгоритм його дій для приватизації має бути таким: —- Виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що не потребує отримання окремих дозволів. Така документація може бути розроблена юридичними або фізичними особами, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
- Подання клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень.
Варто зазначити, що рішення місцевої ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність не є документом, який підтверджує право власності. Реєстрація права власності на земельну ділянку проводиться в центрі надання адміністративних послуг. Також заборона не поширюється на безоплатну передачу громадянам України земельних ділянок, які були передані в користування до набуття чинності Земельним кодексом України.
Документами, що підтверджують наявність у громадянина права користування земельною ділянкою, можуть бути:
- договори про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, акт відводу земельної ділянки в натурі, на підставі таких договорів провадилась реєстрація будинків і домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР;
- записи в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій, записи в погосподарських книгах сільських рад, записи в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських і сільських рад;
- державні акти на право користування/володіння землею;
- договори оренди землі;
- державні акти на право постійного користування землею.
Маємо надію на відновлення безоплатної передачі землі громадянам після припинення дії воєнного стану в Україні.
Ми розуміємо, що національне законодавство підлаштовується під умови, в яких ми наразі перебуваємо. Важливо, що воно гнучке та реагує на виклики сьогодення. Віримо, що після перемоги жителі нашої громади знову матимуть можливість реалізовувати свої права у повному обсязі.