Пам’ять, що болить. Вдячність, що назавжди
У Визирській громаді відбулася церемонія вручення державних нагород родинам загиблих Захисників України.
Це був день, коли слова давалися важко. День, коли в залі стояла особлива тиша — тиша болю, втрати й безмежної вдячності. Ми зібралися разом, щоб схилити голови перед тими, хто віддав за нас своє життя. Перед тими, хто більше не повернеться додому.
Указами Президента України орденом «За мужність» (посмертно) нагороджено наших земляків.
Максима Філозофа.
Народився 30 вересня 1997 року в селі Любопіль. Щирий, відповідальний, принциповий. Людина слова й честі.
Із 2015 року служив у Збройних Силах України, пройшов АТО, мав бойовий досвід. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він без вагань повернувся на фронт. Бо не міг інакше.
10 квітня 2023 року Максим загинув під Бахмутом.
Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійною опорою для родини. Він мріяв про мирне майбутнє для своєї донечки. І заплатив за це мрію найвищу ціну.
Миколу Налапка.
Народився 15 жовтня 1967 року в селі Першотравневе. Працьовитий, мудрий, добрий. Людина, яка все життя жила для родини та дітей.
Із 2017 року виконував бойові завдання в зоні АТО. У лютому 2022 року добровільно став на захист України, попри вік і стан здоров’я. Бо розумів: країна потребує кожного.
20 травня 2023 року він загинув під Бахмутом.
Він хотів бачити щасливе майбутнє своїх дітей. І зробив усе, щоб воно було.
Державні нагороди були передані родинам Героїв — як символ вдячності держави. Але жодна нагорода не здатна зменшити біль втрати. Жодні слова не можуть заповнити порожнечу, що залишилася в серцях матерів, дружин, дітей.
Ми схиляємо голови.
Ми пам’ятаємо кожне ім’я.
Ми розуміємо, якою ціною дається нам кожен день під мирним небом.
Їхній подвиг — це не лише сторінка історії. Це жива рана громади. І водночас — її гордість.
Світла пам’ять Героям.
Герої не вмирають.
Слава Україні.
