Визирська громада

Одеська область, Одеський район

Щодо допомоги дітям в подоланні/переживанні травматичних подій

Дата: 13.05.2022 10:13
Кількість переглядів: 90

Після травматичних подій ви можете бути сповнені занепокоєння або смутку. Проте, незалежно від того, наскільки ви стурбовані або пригнічені, як батьки та вчителі, ви можете допомогти дітям це пережити. Ваші втішання, підтримка та заохочення можуть дозволити їм почуватися в безпеці, допоможуть їм подолати страх і горе та запобіжать довготривалим психологічним наслідкам.

          Ознаки травми:

  • Постійне відтворювання події у своїй голові
  • Кошмари
  • Переконання в тому, що світ загалом небезпечний
  • Дратівливість, гнів і різка зміна настрою
  • Погана концентрація
  • Проблеми зі сном або апетитом
  • Поведінкові проблеми
  • Нервовість через те, що люди наближаються занадто близько
  • Здригання від гучних звуків
  • Регресія до ранньої поведінки у маленьких дітей, наприклад: заціпеніння, нічне нетримання сечі або смоктання пальця
  • Труднощі зі сном
  • Відчуженість або уникнення контакту з іншими
  • Вживання алкоголю або наркотиків підлітками
  • Функціональні порушення: нездатність ходити до школи, вчитися, грати з друзями тощо.

Корисні поради для дітей будь-якого віку

Нехай ваша дитина відчуває себе в безпеці. Усім дітям, від малюків до підлітків, буде корисним ваш дотик — вистачить притулити, обняти, або просто заспокоїти поплескуванням по спині. Це дасть їм відчути безпеку, що так важливо після страшної або тривожної події. Щоб отримати конкретну інформацію про те, що робити та говорити, див. Поради з допомоги відповідно до віку.

Дійте спокійно. Діти прибігають по заспокоєння до дорослих після травматичних подій. Не обговорюйте свої занепокоєння з дітьми безпосередньо, або коли вони знаходяться поруч. Зверніть увагу на тон вашого голосу, оскільки діти швидко вловлюють тривогу.

Дотримуйтесь звичайного розпорядку дня, як це можливо. Серед хаосу та перемін звичайний режим запевняє дітей, що життя знову налагодиться. Намагайтеся їсти й лягати спати у заведений час. Якщо ви бездомні або тимчасово переїхали, установіть новий розпорядок дня. І дотримуйтесь тих самих сімейних правил, наприклад, стосовно гарної поведінки.

Допоможіть дітям насолоджуватися життям. Заохочуйте дітей до занять та ігор з іншими. Корисно відволікти їх, це дасть їм відчуття нормально життя.

Поділіться інформацією про те, що сталося. Завжди краще дізнатися деталі травматичних подій від безпечного дорослого, якому довіряють. Будьте стислими та чесними, дозвольте дітям ставити питання. Не думайте, що дітей турбує те саме, що й дорослих.

Виберіть вдалий час для розмови. Шукайте хороші нагоди для обговорення.

Не допускайте або обмежте доступ до новин. Це особливо важливо для дітей раннього віку та дітей шкільного віку, оскільки коли вони бачать тривожні події у репортажах по телебаченню чи в газеті, або чують це по радіо, в них може створитися враження, що ці події ще тривають. Діти, які вважають погані події тимчасовими, можуть швидше їх пережити гнів, провину й смуток, а також висловлювати речі різними способами — наприклад, людина може сумувати, але не плакати.

Слухайте добре. Важливо зрозуміти, як ваша дитина дивиться на ситуацію, і що її бентежить або турбує. Не читайте лекції – просто слухайте зі зрозумінням. Дайте дітям усвідомити, що вам можна розповідати, як вони почуваються в будь-який момент.

Усвідомте, що відчуває ваша дитина. Якщо дитина зізнається в занепокоєнні, не відповідайте: «Ой, не хвилюйся», тому що це може її збентежити, або сприйнятися як критика. Просто підтвердіть те, що ви чуєте: «Так, я бачу, що ти хвилюєшся».

Знайте, що нормально відповісти: «Я не знаю». Найбільше діти потребують того, кому вони довіряють, щоб вислухали їхні запитання, прийняли їхні почуття та були поруч. Не хвилюйтеся про те, де знайти правильну відповідь — зрештою, немає відповіді, яка все владнає.

Зрозумійте, що питання можуть лишатися. Оскільки наслідками катастрофи можуть бути ситуації, що постійно змінюються, у дітей запитання можуть виникати неодноразово. Дайте їм зрозуміти, що ви готові поговорити в будь-який момент. Діти повинні засвоювати інформацію у своєму темпі, і питання можуть виникнути нізвідки.

Заохочуйте сімейні дискусії про смерть близької людини. Коли сім’ї можуть спілкуватися і сумувати разом, дуже ймовірно, що і діти поділяться своїми почуттями.

Не перекладайте на дітей занадто великої відповідальності. Дуже важливо не перевантажувати дітей та не звалювати на них завдання дорослих, оскільки це може викликати в них стрес. Натомість найближчим часом вам слід знизити вимоги до домашніх обов’язків та шкільного навчання. Проте було б добре, якби діти виконували принаймні якісь справи.

Надайте особливу допомогу дітям з особливими потребами. Ці діти можуть потребувати більше часу, підтримки та поради, ніж інші. Можливо, вам доведеться спростити мову, яку ви використовуєте, і дуже часто повторювати ті самі речі. Вам також може знадобитися адаптувати інформацію відповідно до сил вашої дитини; наприклад, дитина з мовними вадами може краще розуміти інформацію за допомогою наочних матеріалів.

Допоможіть дітям розслабитися за допомогою дихальних вправ. Коли виникає тривога, дихання стає поверхневим; глибокі вдихи животом можуть допомогти дітям заспокоїтися. Ви можете піднести до рота дитини пір’їнку або пучок вати та попросити її подути на нього, повільно видихаючи. Або ви можете сказати: «Давай повільно вдихнемо на "раз, два, три", потім видихнемо на "раз, два, три"». Покладіть м?яку іграшку або подушку на живіт дитини, коли вона лягає, і попросіть її повільно вдихати й видихати, та спостерігати за тим, як м?яка іграшка або подушка підійматися й опускається.

Слідкуйте за ознаками травми. Протягом першого місяця після катастрофи діти зазвичай здаються нормальними, або навпаки, вередливими та нав?язливими. Після того, як шок закінчиться, у дітей може виникнути більше симптомів — особливо в дітей, які стали свідками травм або смерті, втратили найближчих членів сім’ї, зазнали попередніх травм у своєму житті або яких не переселили в новий будинок.

Знайте, коли треба звертатись по допомогу. Хоча занепокоєння та інші проблеми можуть тривати місяцями, негайно зверніться за допомогою до свого сімейного лікаря або до фахівця з психічного здоров’я, якщо вони не зменшуються або ваша дитина починає чути голоси, бачить речі, яких немає, стає надмірно стурбованою, відчуває істерики, або завдає шкоди собі чи іншим (наприклад, б?ться головою, кулаками чи ногами).

Бережіть себе. Ви можете найкраще допомогти своїй дитині, якщо також дбаєте про себе. Поговоріть про проблеми з друзями та родичами; може бути корисно сформувати групу підтримки. Якщо ви належите до церкви чи громадської групи, продовжуйте брати в ній участь. Намагайтеся правильно харчуватися, пити достатню кількість води, дотримуватися режиму фізичних вправ і висипатися. Фізичне здоров’я захищає від емоційної вразливості. Щоб зменшити стрес, зробіть глибокий вдих. Якщо ви страждаєте від сильної тривоги, яка заважає вашій здатності функціонувати, зверніться за допомогою до лікаря або спеціаліста з психічного здоров’я; якщо у вас немає доступу до нього, поговоріть з релігійним лідером. Визнайте свою потребу в допомозі та отримайте її. Зробіть це заради своєї дитини, якщо не з іншої причини.

Отже виконуйте дані рекомендації, піклуйтеся про себе, будьте пильними та уважними до того, що стосується психологічного стану вашої дитини. Пам’ятайте, що Ви – як ніхто здатні заспокоїти та надати безпеку.

Матеріали взято та доповнено з наступних джерел: ПОСІБНИК З РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ, УЧИТЕЛІВ ТА ЛІДЕРІВ ГРОМАД «ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ ПЕРЕЖИТИ ТРАВМАТИЧНІ ПОДІЇ»

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь